Лист до відомої поетеси

Значно скорочений варіант

(Станіслав Чернілевський)

Простіть мене. Хоч то не я — жага
Зненацька кров’ю закипіла в слові,
Коли дізнався враз, що пирога
Під рік Новий дали Ви козакові.

Я фраз не вибираю і не в’ю.
Мій біль не Вам, кажу про це зарання.
Та саме Ви, неначе інтерв’ю,
Дали йому пиріг для смакування.

Не в тому справа, що великий гріх,
Не ним мій біль болить (на те і біль же!).
Пиріг — це значно більше, ніж пиріг,
Це більше навіть, аніж те, що більше.

Хіба не в ньому мозолі і піт?
Простіть, що я вдаюсь до парафразу.
Пиріг вкусив я вперше в тридцять літ,
Раніш його не бачивши ні разу.

Я просто жив ним, ніби кочерга
В передчутті, що вийме щось із печі.
Отак були прологом пирога
Всі подвиги Гераклові, до речі.

Простіть мене, а може, і мені
За слово, що кружляє по дотичній.
Простіть мої нотації нудні
Й категоричний тон ригористичний.

Я так сказав, як не сказати міг,
Про етикет забувши і про норму.
Але скажіть, чи ділиться пиріг
На тісто й сир, сиріч на зміст і форму?

Усі їдці — воднораз сівачі.
Поет одразу їсть і засіває.
Не дай Вам бог — прокинутись вночі
Й відчути раптом: пирога немає!