Безсонними ночами

Не снилося — було...

Сплять озимі, пестить степ їх,
сплять звірята в нірках теплих,
тільки я заснуть не можу...

Під снігом дрімали озимі,
дрімали безсмертні трави —
чебрець, еспарцет і курай.

Спати не можу...

Там, у лютневім сніговім саду,
дерева сплять з відкритими очима,
і я, коли виходив на світанні,
здавався їм останнім сном ранковим.

І т.ін.
Анатолій Шкляр
Позасинали звірі та звірята,
дерева сплять з відкритими очима,
дрімають трави в затишку безсмертя...
А я не можу спати, тож не сплю.

Хоч як уже силкуюся заснути!
Рахую (так мені порадив знахар)
усі безсмертні трави: «Лобода,
лопух, курай, кульбаба, сон-трава...»

Віч не склеплю, та інших присипляю,
нерідко сам з’являючись у сон —
то у саду лютневому деревам,
то у натхненну мить рябій кобилі.