Горобчик, ставши кандидатом,
Мислителем себе нарік,
І став камінчики кидати
В професора Синиці бік.
— Ну, що він знає,
той Синиця?
Ота нетесана тупиця!..
На це озвався стиха Чиж:
— Чого, Горобче, цвірінчиш?
Звідкіль професора ти знаєш,
Що так сердешного картаєш?..
І відповів йому «мислитель»:
— Іще б не знать —
він мій учитель!
