У сім’ї хвальків

Як засвітить вечір лампи
І зійдеться вся сім’я,
У вітальні за столами
Тільки й чути: «я» та «я».

Ось дає бабуся їсти:
— Ниньки я спекла пиріг.
Так, як я, вчинити тісто
Ще ніде ніхто не міг!

Батько (він директор бані):
— Що там тісто учинить!
В мою баню на купання
Щонайвищі йдуть чини!

— Та й у мене, — каже мати, —
Вечір недарма спобіг:
Я таке пошила плаття,
Що сусідка впаде з ніг!

Потім шестикласник Вася
Здивувать хотів сім’ю:
— Я сильніший всіх у класі —
Всім по шиї я даю!

Обізвалась і Людмила,
Та, що ходить в перший клас:
— Я у зошиті зробила
Більше всіх на світі клякс!

А найменший, Васильок,
(Ходить він у дитсадок)
На сестру поглянув скоса
І промовив, як філософ:

— Має що сказать сім’я,
Та найбільше я, здається,
Бо дізнався: буква «я» —
Найостанніша в абетці.