Фірмове порося

В рух прийшла кулінарія —
Відзначати час настав
В ресторані «Синя мрія»
Міжрайонний конкурс страв.
В ресторані повно люду,
В залах зсунуті столи,
Там на конкурс звідусюди
Страв усяких навезли:
Шніцель по-мукачівськи,
Голубці по-тячівськи,
Кизлики мужієвські,
Борщ по-чинадієвськи,
Кнедлі по-свалявському,
Пудинг по-іршавському,
Ужгородськії купати,
З Хуста, Рахова — салати...
Та в той день кулінарія,
Наче з ляку, зблідла вся,
Як поклала «Синя мрія»
В срібній таці порося.
Та коли жюрі велике
Стало бали рахувати,
Вийшла прикра заковика
При оцінці поросяти.
— Фірми, — кажуть, — ми не бачим,
Вигадки тут — ані чуть,
Так запечене неначе,
Як усі його печуть.
Кухар — «автор» поросяти —
Встиг умить зметикувати:
— Помиляєтеся, любі,
Є в нас фірми вірний знак:
Інші — хрін кладуть у зуби,
Ми ж поклали... пастернак!