На весіллі гул і дим,
Веселяться гості,
Звідусюди молодим
Линуть дружні тости:
Щоб у злагоді жили.
Щоби був достаток,
Діточок щоб нажили
Хоч один десяток...
Й підвелася молода:
(— Тихо! — крикнув тамада)
— Нумо вип’ємо в цей час
За батьків чудових наших,
Що в серцях не мають
скнарості,
Щоб жили й кормили нас
Аж до нашої до старості!
