Завбачливий поет

У дачнім селищі Тюльпан,
Поміж хатин-картинок,
Високий появивсь паркан,
А згодом і будинок.

За тим парканом оселивсь
Один поет дитячий.
Зустрінувши його колись,
Я той паркан відзначив:

— Нащо високий він такий? —
Почав я дивуватись, —
Читач у вас, — кажу, — малий,
Нема чого боятись...

На зауваження моє
Сказав він: — Це між нами,
Читач малий, та в нього ж є
Великі тати й мами...

Вони за віршики мені,
Не знаю, що зробить ладні...
Я рискувать не маю права.

І стало ясно, в чому справа.