Добра Горпина

До Горпини Ворохоби,
Що в колгоспі «Світла путь»,
Де які не є хвороби —
Всі до неї пристають.

Просто напасть на людину:
Не пройшов іще пристріт,
Як уже і колька в спину,
Під лопатку і в живіт.

Чи стріляє в правім усі,
Чи закрутить у плечі...
І Горпина у кожусі
Ціле літо на печі.

Не минуть одні недуги,
Як уже під ворітьми
Товпляться у черзі другі,
Лізуть крадькома з пітьми.

І тихцем заводять мову...
Непомічений, зблизька
Я підслухав їх розмову,
А вона була така.

Говорила колька в спину
Кольці тій, що у живіт:
— Я люблю за те Горпину,
Що, сходивши цілий світ,

Ще гостинності такої
Не стрічала я ніде:
То горілочки настоїть
І до тебе прикладе,

То якоюсь маззю змаже,
Обігріє на печі.
То примовить, то прикаже,
Ще й погладить уночі.

То зіб’є масельце свіже
У вишневім холодку,
То курча тобі заріже,
То дістане десь медку...

А до іншої заблудиш —
Вирвешся ледь-ледь жива:
Спопаде тебе за груди
Та — на поле у жнива!..

Не присяде й на хвилину,
Всюди ж спека, пилюга...
Ну, то як же цю Горпину
Не полюбите ви, га?

Де ще краще може бути?
Ось які воно діла!
Жаль, що цього всього чути
Та Горпина не могла.