В літературному буфеті

З більярдної в підвал-буфет
Зайшла компанія тепленька.

Один розпещений поет
За себе п’ятий тост підняв:
Дружків своїх він запевняв,
Що він не менший від Шевченка.

А ті йому аплодували
І, мов ікону, цілували.

У горілчаному запалі
Один з дружків пішов ще далі.
Він склав про те негайно вірші,
Що друг їх за Шевченка більший!..

Поет до цього ще балакав,
Тепер од щастя тільки плакав.

Десь прибиральниця взялася
Й дошкульно мовила: — Ого!
Ви всі б у шапці у Тараса
Вмістилися б до одного!