Брехунець

Лице в нього кругле, неначе кавун,
Здоров’ям пашіло, червоне, веселе,
Завсідник нарад
І любитель трибун,
Він жне язиком,
І молотить,
І меле.
І тут же ріка
Молока
З-під його язика
Витіка,
І така гора виростає м’яса,
Що з неї до маси щось він гука,
Але його звідти й не чує вже маса...
Літо минає.
Осінь іде.
Знову оратор цей на трибуні.
Доземний уклін покаяння кладе,
Розпустивши нюні.
Руками повітря гребе,
Здається, ось-ось потоне...
Критикує себе,
Катує себе.
Обличчя ж — веселе, кругле, червоне.
...Тепер уже зна помилки він свої,
Мов сіль, вони йому в оці.
Тепер він рекордні збере врожаї,
Не в цьому, звичайно, —
В наступному році...