Принциповий господар

В погожий день ще ж на виду у всіх
Ведмідь на пасіку забрався.
Звалив на плечі вулика і геть подався.
Господар думає: «Спинить, полаять би не гріх!
А як образиться, на задні стане?
Погано буде, ох, погано!
Йому у лапи попадись… Ого!..
Чимало, ох, чимало крові пустить!»
Аж чує — кличуть. — Ну, чого?
— Та ось Зайців спіймали у капусті! 
— Зайців? В капусті? Привести!
Ось ми дамо їм зараз на горіхи!
Ну що, спіймалися? Тремтять хвости?
— Та ми…
— Цить! Розкричались! Тихо-о!
Ось ти, стара Зайчихо, говори!
— Та що казать. Капусту ж ви зібрали,
А ми де-де листочки підбирали,
Як і завжди бува осінньої пори.
— Я бачу все! Та ще й закони знаю!
Вас за крадіжку покараю!
— Та змилуйтесь!
— На душу взяти гріх?
Ні-ні, карати треба всіх.
— А от Ведмідь, що вулика поніс
До себе в ліс,
Він що — за мед у вас працює? —
Господар нібито й не чує,
Своєї гне:
— Ви ще не знаєте мене,
Кажу заздалегідь! —
Але узнаєте!
Зайці узнали…
А Ведмідь?