— Ну, як воно життя-буття? — Цікавиться Дорога у Підкови. — Та ніби до пуття, Як взять здоров’я за основу. Поглянь: великий віз Тягну, як молоденька, знову! Та лихо, що до сліз Доводять ковалі зухвалі: До мене, капосні, Кобилу прикували!
