На водопої

Ягня ішло на водопій.
Вже бачило джерельну воду,
Вже відчувало насолоду
І раптом:
— Стій!
Куди, нахабо, прешся?!
Ягня мерщій
В кущі:
Нехай Коза іде, бо лиха наберешся.
Пройшла Коза. Але Ягняті,
Щоб боки не були нам’яті,
Чекати довелось Коня:
Той першим воду має право пити!
Гляди, не попадайся під копита!
Ну, а тепер... Ой-ой! Це ж Бик наздоганя!
Тікай, мале, з дороги —
У нього отакенні роги!
А далі...
Та час, мабуть, удатися і до моралі.
Гадаєте, тому на світі зле
                                  Ягняті,
Що ростом ще мале?
Ох, ні! Вся справа в таті.
Адже усі ж дають дорогу Левеняті!