У зеленому гаю Соловей співає. Радість сонячну свою Щедро виливає. Звірі, птахи, плазуни — У полоні співу. Пісню слухають вони, Як велике диво. Раптом хтось біля Коня Починає хрюкать. Кінь з досади: — Ну й свиня! Заважає слухать! — Це ж про кого ти отак? — Враз Свиняче рило, Задираючи п’ятак, Гордо уточнило. — Солов’ю слівце моє! — Каже Кінь спроквола. — Він, срамнючий, не дає Слухать ваше соло!
