Кому що

Під стріхою, де пилу шар товстенький,
Жив Павучок маленький.
Жив — як хотів.
І раптом вітер налетів.
Зірвав слабеньку павутину
І з Павучком у височінь закинув.
Летить сердешний Павучок, дрижить.
Над ним мигтять веселі зорі,
Під ним — лани широкополі.
Та Павучку аби дожить
Як-небудь до кінця польоту
І знову взятись за роботу.
Ось вітер стих,
І Павучок вернувся до своїх.
— Ви знаєте, я добре налякався!
Не заперечую. Зате побачив світ.
Радію, що в такий політ
І я піднявся!
А відчуття які! Яка краса!
Які безмежні небеса!
— Ти почекай! — хтось перебив. — Послухай:
Краса — красою! А чи є там мухи?!