Хома

Якось в саду у сушу,
Побачивши засохлі яблуню і грушу,
Розгнівався Хома, сичить:
— Загинули?! Тепер знайти я мушу,
Хто міг цю шкоду наробить.
Коза? Але ж Кози у нас нема.
Овечка чи Теля? — Звів очі вгору,
Задумався Хома. —
Так їх не випускали з двору.
Аж раптом: тук-тук-тук!
То Дятел сів на сук,
Довбає кору.
— Ах, шибеник! То ти своїм носищем
Дерева знищив?
Ну, я тобі цього повік
І не прощу і не забуду —
Піймаю і Котам віддам, приблуду!

Смішним буває чоловік:
Замість узятись вчасно за лопату,
Він винних почина шукати.