Хитрий Цап

— Ти, Зайцю, не мели дурниць:
Кущі погризти — заяча робота,
А не якихось там Лисиць.
Гризи і все! Чого кривити рота?
Наказано — так доклади ж ти лап
І виконай! — розпорядився Цап.
Ну, Заєць — що? Виконує накази.
Аж гульк — Ведмідь: — Ти що це наробив?!
З кущів майбутні виростуть дуби!
За це по шиї дам тобі відразу!
— Мені? Хіба я головний?
Цап винен, а на мене напад?!
— Гаразд, покличте Цапа. —
З’явився Цап, від страху ледь живий:
— Ну, що ти, Зайчику, на мене тут плескаєш?
Та я ж тобі казав,
Щоб лопухи в кущах повигризав!
Нашкодив — ну, тепер, як знаєш!..
Ведмедю, міг би я, не поспитавши вас,
Такий дурний віддать наказ?
— Не міг! — Ведмідь тут заревів
І Куцого огрів. —
Йди геть додому, тільки носа витри!

Цапи... а, бач, які мерзенно хитрі!