Бровкова совість

— Ну, як воно життя собаче? —
Питає Кіт сусідського Бровка.
— Нічого. Тягнемо... Одначе,
Даруй мені, я віджену Бичка.
Нахаба знов у кукурудзу преться,
Хоча не раз уже тікав...
Гей, ти! Гав-гав!
Вертай, бо плакать доведеться! —
Бичок побіг.
— Отак і живемо.
Нервуємо, сивіємо потроху,
Бо службу вірно несемо,
Та совість очищаємо від моху
У отаких Бичків...
— Стривай! —
Кіт перебив. — Себе хвалити досить.
Ти подивись, кого там носить, —
У кукурудзі не Бичок — Бугай!
Стривай, куди ж це ти сховався?

Гадаєте, злякався?