Дроворуб

Пилки шурхочуть — слухать любо!
    Погухкують бадьоро колуни,
    Сокирами махають дроворуби —
    Дзвенить навколо від луни.
— Привіт, друзяки! Трохи запізнився, —
Гукнув Юрко, роздягшись на ходу. —
Прийміть, сказати б, силу молоду —
Такий помічничок вам і не снився! —
    Сокиру взяв до рук
        І цюк та цюк.
Із присвистом зітхне, постоїть і покрекче,
    В долоні поплює... І хекає весь час.
Кепкують друзі: — Юрку! Трішки б легше:
Поколеш дрова всі, не лишиться для нас.
— Я в спільний стос кладу.
    — А ти складай осібно:
Воно як сам собі, то більш зарібно.
Дарма що за тобою дров — на сміх,
Зате ж ти хекав голосніш за всіх...

    Юрків таких ми бачили в громаді:
    Похекати і покректати раді.
    У спільну купу тріску покладуть,
    Винагороди ж — як за штабель ждуть.