Біля знахідки

Бровко й Кудлай зібрались на обід,
Але... Кудлай згубив найкращу кістку.
— Жаль, жаль, — зітхнув Бровко, сумну почувши звістку, —
Та не журись: мою обгриземо як слід.
Тимчасом
Ще двоє інших псів прибилися в той край
І кістку ту знайшли, котру згубив Кудлай.
— Урра! — зрадів один і облизався ласо.
— Цить! — гаркнув друг. — Скрізь чути, не горлай!
Чого, дурний, зрадів? Кістки — не м’ясо.
— Знайди щось краще!
— І знайду!
— Та йди ти, знаєш...
— І піду!
Ніякий біс твою упертість не поборе!.. —
Погризлись, розійшлися хто куди.

Правдива приказка: що з дурнем знайдеш — горе,
А з мудрим як і втратиш — півбіди.