— Цу-цу, Рябко! На, впорай костомаху. — Що? Костомаху? Це щоб я помер? Е-е, то знай, що дав ти, дядьку, маху; Бо я вже Білл, а не Рябко тепер. Хазяйський Едик так мене нарік І на біфштекси ще торік Пообіцяв подати в список За те, що я йому лизав ласкаво писок. А глянь, який ошийник на мені!.. Та ти хоч уявляєш, хто я? Мабуть, ні? — Як — хто? Щеня, що надто знахабніло Й на привілеї жде, бо хтось там кличе Біллом.
