Якось Лісник У день погідний Забрів у чагарник Густий та непрохідний. — Ну й дивина — Не сподівався! Оце деревина! — Аж сам про себе дивувався: — Серед ломаччя — благородний Бук! А стовбурець — гладенький Та рівненький — Сам проситься до рук! Як не радіть, коли причина: За нього буде добра копійчина! Це ж мій обхід, А я його як слід Не знаю, Такі дерева гарні обминаю. — Аж танцював навкруг Та цмокав язиком... Не радий був лиш Бук, Що стрівся з Лісником.
