По лісі чутка розлетілася лукава,
Неначе б доля неласкава
До Лева повернулася хвостом,
Бо вже його призначено... Котом.
— Це правда? — Заєць кидає єхидно. —
Щось не видно,
Щоб ти наважився ловить мишву.
— Наважився — знайшовся Лев
нахабі відповісти, —
Та, поки на дієті заживу,
Тебе ще встигну з’їсти.
Отут
Тобі й капут!
Зубами клац — і вже пропав Зайчисько,
Не думав, що загибель близько.
Мораль не стане на заваді:
Ій-богу, Лев — то Лев,
Хоч не при владі.
