Кран та екран

Хвалився височенний Кран:
— Який величний я. Портальний,
Капітальний!
Мене показують на весь екран.
За кожним моїм рухом
Камера слідкує —
То наїжджа вперед,
То боязко задкує.
І недарма:
Моя стріла будівлю підійма.
Раз, два махну — і блок стає стіною,
Сторукий не зрівняється зі мною.
— А що ж Людина? —
Несміливо озвалася Цеглина. —
Здається, слухаєш її руки?
— Пхе! Роль її єдина:
Мою могутність звеличати на віки,

. . . . . . . . . . . . . . . . .

Мораль на цей раз для екранів:
Людей побільше, а поменше кранів!