Горобець і папірець

Маленький,
               сіренький
Верткий Горобець
Очолив контору
                «Головпапірець».
Солідна, поважна,
Та ще й чимала:
Там що кабінет —
То стіл до стола!..
Й відразу команда пішла по низах:
«Негайно на облік узяти комах —
Вказати їх розмір, і колір, і стать.
Усіх порахуєм — та й станем збирать».
Горобчик-молодчик
Цвірінькав усім:
— Я сам не доїм
І сам не досплю,
Бо спершу пор-рядок,
Пор-рядок люблю! —
Для цілого лісу
                       контора — зразок:
З найдальшим гніздечком
Чудовий зв’язок!
Мале пташеня
                     ледь з’явилось на світ —
Негайно про те
                надсилається звіт:
Якої породи, з якого яйця,
Чи можна чекати із нього співця.
Контора працює —
                          папір шелестить,
Ніхто і нікуди уже не летить.
Інформації, звіти, доповідні,
Вхідні папірці, папірці вихідні…
Усі комісії приємно здивовані
І задоволені:
Папери підколені,
Старанно підшиті, пронумеровані.
Справа до справи
І папка до папки —
Усі прошнуровані,
Етикетки наліплені,
Ще й підписом скріплені:
Видніються чітко горобчика лапки.
Горобчик уранці в контору вліта
І зразу з порога суворо пита:
— Чи вчасно пташник папірці подає? —
(Ого, не подай, він умить заклює).
Он Дятел зухвалий перечить посмів —
Сіренький його до інфаркту довів.
Що місяць, що рік — то сильніш метушня.
Збагнула нарешті й лиха комашня:
Немає загрози: плодись і жери!
Зосталися голі гаї і бори.

Шановні Орли! Зупиніть Горобців,
Хай плодять поменше отих папірців —
Зерно і метал нехай ляжуть у звіт
І після дзвінка, що полине у світ.