Заєць — борець

Скаче Зайчик по дорозі,
бачить — грізний Лев
ліг на череві урозтяж
в затінку дерев.
«Царю наш, не застудися!..» —
Заєць загукав
і вклонився як годиться.
«Скочив я в капкан, —
стогне Лев, — зажди, земляче,
бо спущу я дух...»
Он як! Той схопив ломаччя,
зверху Лева, — бух!
«Що, попався, волоцюго!»
Лев як зареве
від такої осоруги,
лапи з пастки рве!
І залізо піддалося
(неймовірний факт),
хап за серденько розкосий,
вбив його інфаркт.

І з газети лісової
плаче некролог:
«Слава Зайцеві-герою,
вічна, пам’ять! Ох!
З Левом він боровся гучно
не жалів грудей...»
Отака-от слава штучна
є і між людей.