Іподромні забіги

«Сусіде мій, що з вами трапилось? —
лякнулася я мимохідь. —
Вас наче хто видер гарапником,
аж клоччям одежа висить!»
А він: «Спокусив, — каже, — біс мене,
попхався я на іподром,
там коні іржуть, піна прискає,
до слави женуть напролом!
А я — до взуття нахиливсь лишень
(шнурок розв’язавсь, як на зло),
жокей не розгледівсь і — лишенько —
на спину приладив сідло!
А далі куди вже подінешся,
я гнав, не жалів підошов,
до того проклятого фінішу,
здається, четвертим прийшов!»

«Ет, байка, — хтось мовить
                                       поквапливо, —
таких ось пригод не чувать».
А що, як зуміли нахрапливо
і весь наш народ осідлать!