Винахідлива Чапля

Вітер! Аж хвилі на озері дибки,
Чапля ступає між сивих латать,
та не щастить їй, бо жодної рибки
їй не вдається уже вполювать.
Й каже лестиво: — Агей, не втікайте,
знаю, вам важко у цій глушині,
дам вам пораду, а ви вже як знайте,
ой сріблохвості, довіртесь мені!..
Там, за горбочком, є річечка краща,
хвиля несе і Форель, і Хамсу,
во-до-рос-ті отакі, наче хащі!
Хто з вас бажає — туди однесу».

Хлюпнув Линочок: — І так мені добре. —
Та із цікавістю вирнув Карась:
— Хочу в ту річку.
            — А йди-но, хоробрий, —
Чапля, схопивши поживу, знялась.
Тож по одному щодень вона носить,
звісно, не в річку, в гніздечко своє,
«переселенців» довірливих досить,
з ними дочасно вона заграє.

Знаю, що є десь міста як перлини,
хто б там не вабив у ту далину,
рідний мій краю, тебе не покину
навіть в останню годину скрутну.