Притча про гроші

Це що за втікацтво, який марафон?
Втікає з конфузії цар наш Трифон!
На конях кривавих летять втікачі,
бряжчать на боках непотрібні мечі,
за ними, за ними женуть навздогін
бійці Антіоха, добірний загін.
І кожний рубака, лихий людолов,
летить як упир, відчуваючи кров!
Вже й списом докинеш, гукнули: «Здавайсь,
не то ми на січку покришимо вас!»
Тут цар на ходу до кишені сягнув
і жменю червінців урозліт сипнув,
ще кинув на вітер: ану ж позбирай, —
немов шинкарю захмелілий гультяй!
А ті, як спіткнулись, пішли повільніш,
аби не прогавити де хоч би гріш:
он гляньте, ще гляньте, довкруж на путі
немовби розщедрився дощ золотий!
Коли б до воріт дотягти дотемна,
там наші, там наші, відчинять... ось — на!
І черес правитель знімає важкий,
і кидають персні його вояки.
Коли б у цей час і корона була, —
й вона б покотилась, немов ковила!
Біжить кавалькада до рідних воріт,
урвався за нею спокусливий слід.
Гамани порожні, а волі ущерть,
тож, можна, бува, підкупить навіть смерть!