Монумент

Що за гук стоїть у пущі,
аж старі дуби шумлять?
Звірі пам’ятник вагущий
притягнули встановлять.
Як, гадають, розвернути
і куди ж його лицем?
Чи у бік Бобрів і Нутрій,
Чи до лігвища прямцем?
Чи покинути в сторонці,
де Ведмедячий байрак?
Крутять, наче циган сонцем, —
може, так? Ні, ліпше — так!
— Стійте, — лапи розчепірив
тут філософ Дикобраз, —
ставмо, браття, на шарнірах —
буде всім тоді гаразд!
Як мінятиметься влада,
будем спритно обертать
чи до Лева, на леваду,
чи туди, де Вовча рать...
Навалімося ж юрбою,
розвернімо між дерев,
хай показує рукою,
де поки що править Лев! —
Всі схвалили розумаху,
узялись за монумент
і обрушили з розмаху
на рухомий постамент.

Цю маленьку травестію
тим я хочу присвятить,
хто історію уміє
сяк і так перекрутить!