Армійський феномен

«Отака мені гризота,
що не знаю сам,
наказали у піхоті
нам створить ансамбль!»

Стрій полковник озирає,
погляд — вогнемет;
«Хто на інструментах грає,
зараз крок вперед!»
Ані руш. А він: «Солдати, —
збився на фальцет, —
генерал велить на свято
дать один концерт!»

Знов мовчать. Він розгнівився,
гримнув знетерпця:
«Що, нема між вас, лінивці,
жодного гравця?»

Ув очах лиха зневага:
дам я вам урок!
Та в цю мить якийсь салага
взяв під козирок:
«Вмію грати на гармошці,
на гітарі теж...»
«А на піаніно можеш?»
Той в одвіт: «Авжеж!
На органі і на скрипці —
тут я просто ас!
Барабан для гри згодиться,
бубон, контрабас.
От на арфі лиш не вмію...»
Знітивсь новачок.
А полковник: «Розумію,
арфа для жінок».
«Ні, не граю — і не варто, —
відказав хитрун, —
бо провалюються карти
в неї поміж струн!»