Рівність

Філософ мандрував пустельним оковидом.
Він добре знав, що є лиш цяткою в імлі,
Тож зовсім не страждав, коли пухнастим видом
Хизуються, бува, тушканчики малі.
І він казав їм так:
— О ви, смішні істоти,
У всесвіті нема великих і малих,
Над більшим — більше є,
під меншим — менше, доти,
Лиш доки їх зрівня котре з великих лих…

І де не взявся тут вітрище ошалілий.
Тушканчик заволав:
— До мене в нору йди,
Бо рівні ж ми в біді, ти вчив…
Та, сполотнілий,
Зітхає муж: — Якби ж філософи й вожді
Несхибно повсякчас жили, як говорили, —
Ми б не один буран у світі зупинили,
Не раз могли б гуртом уникнути біди…

А й справді! В людський зріст
тоді б ми нори рили!