Мишачий уболівальник

В господі всяк дає для гурту зиск:
Корівка — молочко, овечка — вовну,
Гнідко снопів навіз стодолу повну,
А бджілка добуває мед і віск.

Усім складає газда дяку щиру!
Один лиш не в пошані кіт Ласун:
Хоч би на сміх впіймав був мишку сіру —
Ні, ловить сир, сметану й ковбасу.
Ще й лає газду, — мов, скупий на ласку:
— Не серце маєш, а мішок грошей!..

Господар же поставив якось пастку,
Щоб від комори відлякать мишей.
Ласун, що мав натуру вельми хтиву,
Надибав уночі приманки кус,
І, тягши безкоштовний сир-поживу,
Був пасткою упійманий за вус.

Кота для каяття замкнули в буді,
Та клявся він: — «Я не про себе дбав,
Бо змалку чуле серце маю в грудях,
І мишок від напасті врятував!»...

Тож чи не так про нас чинуша дбає,
Коли до сейфу сир-ясир складає?