Золота пічкуриха

Між лілій, де, з’юрмившися гурточком,
Омріяні дрімають пічкурі,
Закинуто гачечка з поплавочком.
То дід Михтод рибалить на зорі.
Авжеж клює!..
Зібрався підсікати,
Аж чує бабин голос віддалік:
— Дивися ж, діду, знай, що попрохати,
Як золотий блищить у рибки бік!

І справді: витяг золоту чаклунку
Й шепнув на слізні рибчині мольби:
— Ніякого не хочу подарунку,
Фінал з коритом — дійсністю зроби!..
Збулося. Баба Варка біля хати
Над тріснутими ночвами сидить…
— Ото щоб знала, як лементувати,
Коли в рибалки поплавок тремтить!