Микола Сльозко

Сповідь приймака

В перший вечір розмовляла
Дівчина лисицею:
— В мене тільки є корова
Й дім під черепицею!.. —
Ох і вплинула ж на мене
Ніжна мова дівчини!
З безтурботним парубоцтвом
Враз було покінчено.
Полилися дні медові...
Леле, аж не віриться:
На руках мене носила
Теща-богомільниця.
А дружина шепотіла:
— За тобою скучила... —
Поцілунками палкими
Трохи не замучила.
Доглядали, годували,
Наче в санаторії.
Потім дивні — о фортуно! —
Почались історії.
Щоб шпаківню прив’язати,
Виліз на акацію.
Зразу теща прочитала
В’їдливу нотацію:
— А чого ти, не спитавшись,
На гілляку видерся?!
Я хазяйка в цьому домі!
Щоб ти там повісився!!!
Хто дозволив матіоли
Нюхати у квітнику?
А чого ти на собаку
Тикаєш, негіднику? —
І пішла дружина в наступ,
Знявши маску лисячу:
— Заробляєш лиш сто двадцять,
А живеш на тисячу!!! —
Щоб хропінням не тривожить,
Сплю вже на городі я.
Рідну тещу величаю
Ваше благородіє!
А вона, узявшись в боки,
Дивиться тигрицею.
А згоріла б та корова
Й дім під черепицею!...
Джерело:
Веселий ярмарок: Гумор та сатира. – К.: «Рад. письменник», 1989. – Вип. 7 / Упоряд. Ю.І. Цеков. – 1989, – 459 с.