Мушина думка

Раненько мухи, ввівшись на листку,
    Знічев’я про Слона судили.
— Чи бачила прояву де таку? —
Гука одна. — От дав бог сили!
Мабуть, на сотню мух було б.
Оце щоб всістися йому на лоб
        Або на вухо,
Було б, сестричко, їсти що і пить.
Всіх завидки взяли б: «Ну, Муха!
    Слона зуміла приручить!..»
Якби це й ми були такі на зріст,
    Узнали б всі наш хист:
    Ніхто ганяти нас не сміє, —
Пий мед і молоко, немов помиї!..
— Пхе, пхе! А я, скажу тобі не в гнів, —
Їй друга, — даром серденька не краю.
    Признатись, про слонів
    Я невисоку думку маю.
    — Подруженько, чому
    Ти невдоволена слонами?
— Чому? Я приклад ось такий візьму:
        Ходить по стелі
        Догори ногами
Не вміє ні один, сестрице?!
А це вже не дрібниця!

* * *

Убогому на хист ніщо завжди
    І успіхи чужі й труди.