Мудрий Цап

Як стій ускочив Кролик у неславу:
«Збитошник. Ість Гусей, Качок...
    Оту б лиху прояву —
    За вухо й на гачок».
Задумавсь Цап (йому, бач, доручили:
    «Піди, гарненько розберись»):
«Чи стане в Кролика сміливості і сили?
Мабуть, брехня. Таке було колись...»
    І Цап то назирці за сірим,
    То переритує сусідів-звірів,
Та скрізь одне: не бачив і не чув.
«То побрехеньки, небилиці злі товчуть!..»
Воно немовби так. Але ота неслава?!
    Злочинство все ж таки було,
        Хтось же чинив те зло?
Попробуй, розберися тут, їй-право,
    Шукай, крутися, як дурний...
    Цап висновок подав такий:
«Що Кролик птицю їв, не можна доказати,
Та не доведено, що він не винуватий.
А злочин є. Так має хтось відповідать.
Тінь падає на Кролика — його й карать,
    Щоб інших настрахати».

. . . . . . . . . . . . . . . .

Скажіть, знайшов премудрий рішенець!
    Мудрець був Цап, мудрець!