Мишача слава

Про Мишу слава йде.
    У лісі хвалять сіру, —
Сорокам дай — не пошкодують язика,
Бо і в хвальбі такі не знають міри:
    — Ах молодчина! Сила он яка!
А що тямуща та завзята в ділі:
Все крутиться, кудись біжить,
    Якщо присяде, то на мить,
    Щоб відпочили ноги занімілі.
    Лев недарма її сюди прислав:
        На галяві між трав
Давно лежали товстелезнії колоди, —
За день не стало, ніби канули у воду
    (От Миші й слава в нагороду).
    Тепер ходи собі, гуляй,
    Не бійся, що зламаєш ногу.
Лев мудрий, знав, зіпертися на кого!.. —

        Гай, гай!
Це ж як героєм лісу Миша стала?
Та кажуть, що колоди ті... штовхала,
Коли Ведмеді до ріки тягали їх.

. . . . . . . . . . . . .

    І Миша геркулес,
Як крутиться у Лева біля ніг.