Хвастлива Лялька

— Ну, як! — сказала Лялька подругам своїм,
    Коли скінчилася вистава. —
Ви чули: успіх! Оплески, як грім!
        Це ж слава!..
        Та що казать —
        Так виступать,
    Як я сьогодні виступала,
        Не всякий досі міг.
    Чого я там не витворяла:
Крутилась дзигою, і танцювала,
Співала як!.. У залі вигуки і сміх,
        На сцені — квіти!..
Неспроста це — талант зуміла проявить!
        Самі ось посудіть —
Таку пошану нам нелегко заслужити!..
    — А що Артист отам робив? —
    Хтось Ляльку перебив.
— Який? Той, що шептав, махав руками?
    Зі мною був, допомагав...
    А взагалі, скажу між нами,
Його не бачили — за ширмою стояв.

* * *

Іван Петрович, голова, зійшов з трибуни
    Під оплески гучні:
Він доповідь читав, мов грав на струнах.
— Вдалась, — хвалився, — доповідь мені!
Слова які дотепні — іскри! Жар!..
...Велике діло мудрий секретар.