Чинуша і Лікар

До Лікаря прийшов Чинуша на прийом.
    Сідає мовчки в крісло,
Холодними очима зиркнувши кругом.
— Лікуй, — сказав він сухо й кисло. —
І Лікар вже до серця вухом припада:
— Де й що болить? Яка у вас біда?.. —
Поморщивсь пацієнт, насупив брови:
— Ти лікар? То й кажи, чим нездоровий.
    І не хитруй, брат, не виляй, —
Тебе поставили сюди — відповідай. —
    Що ескулапу з ним робити?
Був пацієнт добрячий здоровань —
Без лікарів такому жити й жити
(Якщо не докона бюрократизму твань).
    Як буть з халепою такою?
От Лікар похитав журливо головою:
— Погане діло. Душу злий черв’як роз’їв.
Мені вас жаль, та медицина тут безсила.
— Ти що?! — Чинуша враз пополотнів. —
        Яка така бацила
Моє здоров’я точить? Хто посмів!..
    — Та от... бюрократіодерев’янус.
— А це... страшне?
— Страшніше рака. —
    Чинуша обімлів, зів’янув:
— Смієшся, брат.
— Та ні, усі ознаки:
Ви глухнете і сліпнете щодень —
Перестаєте чути вже та бачити людей.
— Рятуй! — схопився пацієнт. — Роби, що можеш... —
    У Лікаря в устах іскриться сміх:
— А що робить? Немає ліків для таких —
    Хіба що вам сатира допоможе.