Душа і ноги

Заклопотаний Степан
Ходить по крамниці,
А довкола аж тріщать
Од взуття полиці:

Черевики в сім рядів,
Туфлі та галоші...
Тож, здавалося б, купуй,
Якщо маєш гроші.

Але так весь той товар
Фабрика пошила,
Що візьмеш його до рук —
Кров холоне в жилах,

«Скільки згублено дарма
Праці, гуми, хрому», —
Пробурчав Степан під ніс
Та й пішов додому.

«Не знайшов, чого шукав, —
Пояснив дружині, —
Лиш нінащо перевів
Вихідний ось нині»,

А дружина: «Не біда!
Я сказати мушу,
Що на рік сім пар взуття
Шиють в нас на душу.

Хай сьогодні не щастить —
Завтра поталанить...»
Чоловіку ці слова, —
Наче сіль на рани:

«Ми на душу вмієм шить,
Що і говорити,
Та навчитися пора
І на ноги шити».