Запізнився

«Оце дивлюсь, приглядаюсь
Я до тебе, сину,
І хочеться мені взяти
В руки хворостину...
Сновигаєш з кутка в куток,
Смокчеш сигарету.
Я не бачив, щоб ти в руки
Взяв коли газету,
Щоб роман читав, скажімо,
Чи якусь там повість.
Живеш, ніби опудало.
Ну де твоя совість?
Людські діти он працюють,
Вивчають науки,
Ти ж деренчиш на гітарі,
Аж порізав руки.
Пора, видно, з тебе гнати
Ліниву натуру.
Ой, дивися! Бо видублю
На тобі всю шкуру». —

«Ну-ну, пахан, обережним
Будь на повороті,
Можеш так не долічити
Своїх кутніх в роті.
Розумака ти у мене,
Тож міркуй логічно —
Дітей бити, як відомо,
Непедагогічно». —

«Ти страхати мене будеш?!
Вступать в перепалку?!»
І схопив сердитий батько
З мисника качалку.
Та не встиг і замахнутись
Нею він на сина,
Як його з усього маху
Дзизнула «дитина»...
Полетів татусь під мисник,
Аж ногами вкрився,
Тільки буркнув: «Як же то я
Вчити запізнився?»