Петро Сиволап

А синок питає...

Чоловік у торбу
Запихає зранку.
Хліб, кефіру пляшку
І консервів банку,
Ковбаси кавалок,
Сало, склянку хрону;
У рюкзак — палатку,
Постіль з поролону...
Обійняв дружину,
Цмокнув... А по тому —
Помахав рукою
Та й пішов із дому...

Чоловік у черзі
Простовбичив днину —
Скоротилась відстань
Лиш наполовину.
Тож, аби на завтра
Черги не втрачати,
Він на тротуарі
Примостився спати.
Розіп’яв наметик,
Повечеряв смачно.
(Все те знадобилось,
Що узяв завбачно).
Вранці знову — черга
Із нудним чеканням...
Повернувсь додому
Аж перед смерканням...

А синок питає:
— Де були ви, тату?
— В ощадкасі: вносив
За квартиру плату.