«Борець» із забобонами

Читав лекцію Оникій
Громадському сходу,
Тема її: «Релігія —
Опіум народу».

Критикував він біблійні
Догми і канони,
Розвінчував релігію,
Різні забобони.

А прийшов додому лектор —
Ніби скинув маску:
Наказав своїй дружині:
«Печи, Ганно, паску.

І крашанок, як годиться,
Нафарбуй багато,
Бо у нас же післязавтра
Великоднє свято»...

Напекли, нафарбували —
Запах на всю хату.
Понесла те стара мати
В церкву на посвяту...

На світанні піп Гаврило
Звершив свою справу...
Розговляється Одикій,
Їсть «свячену» страву.

Паску, крашанки, ковбаску
Дає йому Ганна...
З’їв та й каже: «А Великдень —
Штука непогана.

Гарно, що народний звичай цей
Живе й сьогодні...» —
«В тебе, синку, — каже мати, —
Настрій великодній.

Якщо любиш отой, звичай,
То й з богом змирися,
Оце паску вмаламурив. —
Встань, перехрестися,

Господь гріхи простить тобі —
Зважить, що ти лектор.
За критику мстить не буде:
Він же не директор».

У Оникія — з’єднались
Брови і чуприна:
«Ет, говорите ви, мамо,
Як мала дитина!

От ліпите свого бога
До крашанки й тіста.
Змушуєте хреститися
Матеріаліста,

Та й при чому тут директор?!.
Як він, не дай боже,
Про це взнає, тоді мені
Сам чорт не поможе!»

І при думці тій Оникій
На лиці змінився,
Тричі сплюнув через плече
І перехрестився.