«Рятівники»

Вовки зібралися на раду —
поговорить на злобу дня:
чому нема в діброві ладу?
Один сказав:
— Якби Свиня
дубів ото не підривала, —
цвіла б округа лісова,
діброва б наша не всихала...

— Колего, правильні слова! —
завили всі. — Пора провчити
отой нахабний свинський рід,
та тільки ж спробуй це зробити,
як вепри пустять ікла в хід...

— Та свині — що?!. Ви гляньте вище:
хіба в діброві буде толк,
якщо Ведмідь малину нищить?! —
озвався молоденький Вовк.

— Ха-ха! — усі зареготали, —
піди йому про це скажи!..
Поміркували, позітхали:
ось так природу й бережі...

Аж тут підвівсь один зубатий:
— А я скажу таке ось вам:
допоки від овець страждати
узліссям нашим і лугам?!.

Це ж просто варварство, братове!
Вже скоро зникне флора вся:
її от-от, даю вам слово,
з корінням винищить вівця!

— Оце-то правда! Мудро! Слушно! —
завив одразу гурт увесь.
І, як стемніло тільки, —
дружно
гайнули різати овець...

Не пощастило сіромахам:
були рущниці а чабанів! —
і хто відбувся тільки страхом,
а хто — і шроту пайку з’їв.

В гущавині, посеред бору
сидять, зализують зади:
— Ех, не дають нещасну флору
зарятувати від біди!