Шуруп

Багацько є в житті усяких див,
усіх і не опишеш на папері...

Навішував нові Хазяїн двері
(старі, ти бач, он шашіль геть побив,
отож годилися хіба вже що для груби).
От взяв завіси, викрутку, шурупи —
та й закріпив. Але один Шуруп,
хоч по голівку вже сховався в дуб,
все крутиться та й крутиться — зірвався.
— А щоб тобі!! — Притьмом Хазяїн взявся
його з гнізда виймать. Еге, куди!
Засів — хоч все бери й назад розкручуй...
Хазяїн глянув, сплюнув:
                       — Ну й сиди!
Сиди без діла, телепню блискучий.
Нехай,
   останні втримають вагу...

Отак і чоловік, бува, засяде
в гніздечко тихе, тепле — й ні гу-гу.
Начальство вже давно, признатись, раде
нероби здихатись як-небудь... Е, куди!
Сидить. Ні злидня в ділі не шурупа,
хай інші поряд надривають пупа, —
сидить — і всі його труди!