Радість мужчини

Березневий монолог

О свято жіноче!
О, хто і коли
тебе запровадив?
Той гідний хвали!

Гей, хто там не радий?
Не хмурся, чудний:
та це ж — додатковий
тобі вихідний!

Не знаю, як інші,
я — жду цього дня:
є шанси на рибу
чкурнути зрання!

І хай у той день
ні хвоста не знайду,
та з друзями чарку
ковтну на льоду.

За першим — і другий,
і третій ковток —
за них, за коханих,
за наших жінок!

Приходиш додому —
стомився, як віл,
А вдома — чекають...
Сідаєш за стіл —

а там все парує,
і квіти цвітуть
(і де їх жінки
у цю пору беруть?).

А ти, щоб зробити
приємність для них, —
бокал за бокалом —
за них, дорогих!

За жінку, за дочку
(здорова б росла!),
за тещу,
щоб дещо
іще там знайшла...

Пісні хай лунають,
і жарти, і сміх —
а ти вже не чуєш —
трудивсь-бо за всіх...

І хай подарунків
не встиг ти купить, —
та любим увагу
зумів приділить!

І другого ранку
неясно мені:
чого вони ходять
такі всі сумні?

Ну, чим же неласку
таку я здобув?
Невже ще за когось
я випить забув?..