Про колегу говорив Юхим:
— Сміх і гріх, біда та й горе з ним!
І незграбний, і несимпатичний,
і непробивний, і непрактичний,
і сонько, й роззява, й тугодум, —
не людина, а суцільний глум!
А туди ж — до критики охочий:
так усе й стриже тобі ув очі —
та іще й при людях, як на зло!..
— Правда, правда! — підхопив Павло. —
Так ото у вічі й критикує.
Зразу видно:
розуму бракує
обплювать позаочі когось
так, як ти його, приміром, ось!
