Гнатова «жисть»

Ледь терпіли в школі Гната:
вчивсь на «двійки» й на «кілки» —
і не мав би атестата,
щоб не Гнатові батьки.

Опинився Гнат у вузі,
глядь — одержав і диплом:
помогли впливові друзі,
блат, «Мускат», коньяк і ром.

А тепер — в соліднім тресті
обійма посаду Гнат —
помогли знайомі тестя,
ром, коньяк, «Мускат» і блат.

Дні летять, немов лелеки,
місяць, другий проліта...
Пише Гнат в село далеке
невеселого листа:

«Здрастуй, любий мій папашо,
по-сучасному — привєт!
Пише твій синок Ігнаша
і бажає много лєт.

Все у мене ніби гарно:
кабінет, авто, оклад...
Допоміг мені шикарно
твій, папашо, й тестів блат.

Жисть солодка, як повидло,
тільки правди ніде діть:
вже ж до того остогидло
в кабінеті цім сидіть!

Вивчив стелю і підлогу,
кожну тріщинку в стіні,
а ще ж, — господи! — як довго
службу ту тягнуть мені!

Та хіба ж своїм знайомим
ви шепнути не могли,
щоб мені вже із дипломом
зразу й пенсію дали?!»