Жарт, уваги варт

Забув про паливо завклубом —
Ловив улітку білих гав,
А взимку ледь не врізав дуба,
Хоча й кожуха одягав.
Було це так: юнці зухвалі
(Уже б і спати їм пора)
Із нього той кожух зірвали
Й замкнули двері із двора.
Танцює зав і шейки, й твісти,
Та не зігрітись все одно,
І довелося плазом лізти
Через засніжене вікно.
На другий ранок із досади,
Що ледь із холоду не вмер,
Завклубом голову сільради
Схопив, дублянку з нього здер.
Хоч голова грозився люто,
Що наламав завклубом дров,
І все ж — аби мовчали люди —
Для клубу дрова десь знайшов.
Тепер на все дивитись любо:
У клубі — музика жива.
В своєму кожусі завклубом,
В своїй дублянці — голова.